1.
Ой мій розмарине, розвивайся
Я піду до дівчини, піду до єдиної
Запитаюся.
А як мені відповість – не люблю тебе,
Улани вербують, стрільці марширують
Запишуся.
Дадуть мені коника карого
І гострю шабельку, і гостру шабельку
До мого боку.
Дадуть мені кабатик з вилогами
І високі чоботи, і високі чоботи
Зі шпорами.
Дадуть мені форму попелясту
Щоби не сумував, щоби не сумував
За своєю хатою.
Дадуть мені чарку з горілочкою
Щоби не сумував, щоби не сумував
За дівчиною.
Дадуть мені іконку з Матір’ю Божою
Щоби мене боронила, щоби мене боронила
Там під Москвою.
А коли вже вислужуся
Піду до дівчини, піду до єдиної
За поцілунком.
А коли мені відповість – це піду за тебе
Гей там куля свистять і багнети блищать,
Там загину.
Поведуть з окопів на багнети,
Багнет мене вколе, смерть мене поцілує,
Але не ти.
А коли мене принесуть із раною в боці,
Тоді пошкодуєш, тоді пошкодуєш
Зі сльозою в оці.
На моїй могилі виросте бузок,
Не хотіла ти мене кохати, не хотіла ти мене кохати,
Не губи тепер сліз.

2.
На кладовищі буду мешкати,
А мить побуду тут,
Поки Господь Христос не накаже затрубити,
Коли буде померлих будити.
Вже тут мешкати й перебувати,
І тихенько буду співати,
Впевнений і безпечний,
Що дане мені життя вічне.
Короткий час мого життя,
Не пізнав я цього світу,
Взяв мене Господь Бог з цього світу,
Щоби я в небі доживав літа.
Там цвітуть троянди з лілією,
Там нетлінні вінки в’ють,
З Агнцем радіти мають,
Що без гріху помирають.
Тож не плачте батьки,
І ви там всі будете,
Смерть косою як улітку квіти,
Стинає старих і теж дітей.
Дякую за турботу,
За вроду, за старання;
Ходіть стежкою невинності,
Така дорога до вічності.
Браття, сестри і ви, рідні,
Будьте всі у цьому впевнені,
Що друга вашого
Маєте біля трону Божого.
Тепер від вас іду,
Завершую своє коротке життя,
Тіло в землі відпочиває,
Душа вірно в небі співає.