Дві душі народного митця

Виставка з фондів Державного етнографічного музею у Варшаві

Директорка Державного етнографічного музею у Варшаві: д-р Маґдалєна Врублєвська

Кураторки: д-р габ. Ева Клєкот (концепція і сценарій виставки, тексти), Амудена Рутковська (координація проєкту)

Сценографія: Maciej Siuda Pracownia: Алєкандра Янковська- Ґловацька, Адріанна Ґрушка, Мацєй Сьюда

Графічний проєкт: Якуб де Барбаро

Переклад: Шимон Влох (англ.), Наталя Ткачик (укр.)

Редакція і корекція текстів: Яцек Блах, Марта Еляс, Зоф’я Свєрк

Випозичання музейних експонатів: Аніта Брода (координація), Тереса Ґжеляк, Маріуш Пєньковський, Моніка Салямон, Павел Салата, Пьотр Войтарський

Консерваторський догляд: Марцін Бужимовський, Катажина Ґужинська, Кристина Томасік, Анна Вєлєховська-Ольшак

Оцифрування та випозичання архівних документів: Йоанна Бартушек, Аліція Кобус

Оцифрування об’єктів: Едвард Копровський, Кшиштоф Товстьєнко

Доступ до інформації: Маґдалєна Домбровська, Наталія Сюхта (консультації), Фонд культури без бар’єрів: відеогід та інформація жестовою мовою: Аліція Шуркєвич, Марлєна Фльорчик, Пауліна Ґойтка (монтаж); тифлокоментування: Емілія Пєґат; консультація щодо тифлокоментування: Роберт Вєнцковський; тифлографіка: Віктор Курпєвський

Виробництво та логістика: Марта Анцелєвська

Група з технічних питань та організаційна співпраця: Каміля Конська, Лукаш Горбув, Маріуш Горось, Марцін Кєрсновський, Пьотр Мацюкєвич (мультимедіа), Лукаш Маліновський, Томаш Рихтер, Зенон Вінніцький

Зв’язки з громадськістю та комунікація: Лукаш Ґацковський, Патриція Лєвандовська, Пшемислав Вальчак, Пауліна Зомер

Освітня програма: Відділ освіти

Фінансова координація: Каміля Смакульська-Курек

Подяки: Мацєй Клімчевський, Вероніка Адамська, Йоанна Міґут, Алєксандер Роботицький та Анна Вєлєховська-Ольшак, Аліція Кобус, Моніка Сальомон, Беата Колацінська, Беата Мулярська, Марта Сквіровська, Аліція Міронюк-Нікольська, Йоанна Махудера-Шванковська, Маріанна Козьмінська, Юстина Садковська-Ходач, Ельвіра Мельонік.

Продуцент: Національний музей етнографії у Варшаві

Фінансування: Співфінансується міністром культури та національної спадщини з Фонду сприяння культурі – державного цільового фонду та місцевим урядом Мазовецького воєводства.

Тексти на стінах:

Дві душі народного митця

У народного митця є «дві душі». Що це означає? Ось пояснення Алєксандера Яцковського, автора виразу, що ліг в основу назви виставки: «Чимало сучасних народних митців сповідує дві естетики водночас. Одну – для власної творчості, іншу – коли з якихось причин він повинен повертатися до традиційних форм» (Polska Sztuka Ludowa, т. 29, 1975). Але чому ж тоді стилістичну різнорідність творчості Пікассо ми трактуємо як художній розвиток, а зміна творчого стилю народного митця викликає замішання і її доводиться пояснюватися метафорою «двох душ»? А все тому що, на відміну від Пікассо, «стилістичний примітивізм» народного митця не є його художнім вибором, – це «природний» результат умов його екзистенції. Сформований у новітньому мистецькому полі образ народного митця, – це «Інший» митця професійного, себто сучасної людини, скутої засвоєними канонами, яка робить свідомий стилістичний вибір, зокрема, щоб звільнитися від цих канонів. Однак цей міф народного митця, що так живив художню уяву авангардистів, незабаром почав тріщати по швах. У Польській Народній Республіці концепція «двох душ» сприяла поєднанню романтичної фантасмагорії і реальності, в якій творилося народне мистецтво. Крім того, «дві душі» означають (і це вже виходить поза рамки інтерпретації Яцковського), що витвір народного мистецтва завжди має двох авторів: того, хто його створив у селі, і того, хто приїхав у село і окреслив його як народний (витвір). У більшості випадків селекціонер також давав певні інструкції щодо того, як створювати такі витвори, і тлумачив сільським митцям, що він вважає красивим – тому що воно народне. Народність – категорія нормативна, а не описова. І хоча авторство народного мистецтва приписують виключно сільським митцям, далеко не всі твори, створені в сільській місцевості, вважаються творами народного мистецтва, – а тільки ті, які інтелігент окреслив як народні. Тож концепція «двох душ» вказує на те, що народне мистецтво не існує без «інтелігентської» участі – це конструкція, створена міською інтелігенцією; водночас вона не дає забути про те, що художня творчість сільських жителів виходить далеко за рамки народності.

Імена і прізвища народних різьбярів

«Коли я шукаю польську скульптуру, бачу лише Ствоша, Дуніковського та Вовру», – писав Еміль Зеґадлович у «Баладі про народного різьбяря фігурок святих». Знайомство Анджея Вавра (1864-1937) і письменника-авангардиста вплинуло на творчість обох. За словами Зеґадловича, Єнджей Вовро (бо саме так він писав і вимовляв його ім’я й прізвище – щоб «вшанувати діалектну вимову») був «стихійним і щирим примітивом». Бажаючи зацікавити сільського митця «мистецькими течіями різьбярства», письменник показував йому фотографії творів різних епох. Зеґадлович також намовив його різьбити дереворити, підхопивши розповідь Вавра про «печатки», які колись робили на відпусти. Письменник навіть дістав для народного майстра дошки, а потім опублікував зображення дереворитів окремою текою і сам спроєктував напис на титульній сторінці. Зеґадлович колекціонував твори Вавра, зробив його об’єктом своєї освітньої й героєм власник поем та оповідок. Створена Зеґадловичем літературна легенда про Єнджея Вовра як «бескидського волоцюгу» є втіленням міфу про генія народу, що творить національне мистецтво.

Сільський гончар і національна політика

1909 року під час різдвяного ярмарку в Ґданську проходила виставка «кашубської сільської кераміки», виготовленої спеціально з цієї нагоди Францішеком Нецелем із села Хмельно. Ініціював виставку Ізидор Ґульґовський, вчитель із села Вдзидзе, а організувало – ґданське Товариство образотворчого мистецтва. Нецель створив кераміку за зразками, розробленими ґданським художником Бертольдом Геллінґратом на основі декору сільських меблів із колекції Ґульґовського та вишивок, які прикрашали кашубські чепці. На тлі напруги довкола питання польської ідентичності мешканців Помор’я такий різновид кашубського народного мистецтва, створений Геллінґратом, Ґульґовським і Нецелем, став об’єктом нападок ґданської преси: «Той глиняний мотлох, який варшав’яни гуртово скуповували в Ґдині як сувеніри і з яких пан староста картуський не посоромився частувати Пана Президента Речі Посполитої, навіть негри постидалися б назвати витвором народного мистецтва», – писали тодішні газети, вдаючись до неприйнятних сьогодні формулювань. Геть по-іншому нині оцінюють і кераміку в стилі Нецеля, яка стала одним із найвпізнаваніших символів кашубського народного мистецтва.

Мальовидла на склі

На зламі минулих століть любителі гірської тематики колекціонували картини на склі, а митці-авангардисти співставляли їх зі своїми творами, – щоб унаочнити «польське коріння» авангардної форми. Однак до 1970-х років живопис на склі був не надто поширений у творчості мешканців Підгалля. Причина цього досить проста: так уже історично склалося, що сільські господарі були не стільки творцями, скільки реципієнтами картин на склі, адже їх виготовлення вимагало спеціалізованих навичок. Та позаяк живопис на склі відігравав дуже важливу роль в «інтелігентському образі» Підляшшя, вже наприкінці 1946 – на початку 1947 років для мешканців гірської місцевості організували його перший курс. Його пройшла, зокрема, уродженка Закопаного Гелена Рой-Козловська (1899-1955), яка у міжвоєнний період була пов’язана з варшавською мистецькою богемою, а після війни працювала в Татранському музеї. Однак цей вид мистецтва став по-справжньому популярний 1968 року, коли Татранський музей організував перший конкурс підгалянського живопису на склі. Йому передувала промоційна кампанія та курси для дітей і дорослих, завдяки яким на склі почала малювати, зокрема, Евеліна Пенксова.

Тканини «свої» й «народні»

Коли 1934 року Елєонора Плютинська, випускниця варшавської Школи образотворчого мистецтва, приїхала в околиці містечка Сокулки на Підляшші, «виродження тканини на двох основах ішло повним ходом», а роботи сільських ткаль, які ткали в традиційній техніці ткацтва на двох основах, були «зіпсовані вкрай поганими аніліновими барвниками і впливом білостоцьких фабричних ліжників, які вони намагалися наслідувати», – згадувала мисткиня 1959 року у книжці «Польська тканина». Плютинська, як і багато хто з тодішньої інтелігенції, була переконана, що саме контакт з «добрим мистецтвом» допоможе сільським митцям «налагодити народне мистецтво». Однак ткалі не хотіли нічого «налагоджувати», позаяк місцевий попит на їхні ліжники і так був досить високий. Однак із Плютинською почав співпрацювати Адольф Ярошевич, який навчився ткати тому, що через поганий стан здоров’я більше не міг поратися по господарству. Плютинська показала йому фотографії кавказьких килимів і попросила придумати якісь свої візерунки. Виготовлена тканина зробила фурор на міському ринку, а чималий заробіток переконав ткаль у слушності ідеї Плютинської. Відтоді полотно виготовляли у двох асортиментах. Тканину, що йшла на сільський ринок, ткалі називали «своєю», а ту, яку ткали «на місто», – «народною». З плином часу мода в селі змінилася і люди перестали купувати «свою» тканину, зате зріс попит на «народну».

Офіційне звання народного майстра

У Польській Народній Республіці сільські митці дуже хотіли мати звання народного майстра, і часто це мотивувало людей почати займатися художньою творчістю. Маючи це звання, людина могла претендувати на субсидії й доплати від міністерсства, отримувала доступ до Фонду розвитку народної творчості, а 1972 року народну продукцію, виготовлену майстрами, що ведуть сільське господарство, звільнили від податків з прибутку й обігу. Рішення про підтримку й численні економічні привілеї окремо ухвалювала міністерська перевірна комісія, проте на ці бонуси також могли розраховувати члени Спілки народних майстрів та ті, хто співпрацював із державною організацією «Cepelia». Проте сільські митці не зовсім розуміли, за якими критеріями художньо-етнографічна комісія «Cepelia» оцінювала того чи іншого кандидата. Намагаючись творити на власний смак, вони ризикували втратити статус народних майстрів, а художники і художниці макаток (декоративних настінних тканин) взагалі не мали шансів його отримати, тому працювали практично нелегально.

Скільки душ має «інший» митець?

«Сьогодні одного стилю дотримуються хіба що люди, які досі глибоко пов’язані з народною традицією, культом минувшини, авторитетом батьків, люди, що живуть в анклавах відсталости. […] Поза колом зовнішніх стимулів творять і ті, хто ізольований від оточення психологічним бар’єром», – писав 1975 року Алєксандер Яцковський на сторінках «Польського народного мистецтва», у тій самій статті, в якій з’явилася теза про дві душі народного митця. Митців «одного стилю», які не роблять свідомих стилістичних рішень, проте залишаються, так би мовити, творцями з одною душею, Яцковський окреслював як «інші», і так він і назвав присвячену їм виставку. Категорія «іншости» охоплює майже всі топоси романтизму: єдність мистецтва і життя, природність примітиву, істинність наївного бачення, знання неосвічених, мудрість божевільних, творчість як єдиний спосіб спілкуватися з середовищем, яке не розуміє, маргіналізує і відкидає митця. Окреслюючи «іншість» у мистецтві, Яцковський вдавався до тих самих принципів, якими раніше конструював народне мистецтво.

Народне мистецтво у 25-ту річницю Польської Народної Республіки

Виставка «Народне мистецтво у 25-ту річницю ПНР» відбулася навесні 1970 року в Інституті промислового оздоблення. Організатором був Державний етнографічний музей, а куратором – його директор Казімєж Пєткевич. Приміщення музею на вулиці Кредитовій ще не було готове, та це не єдина причина, чому виставка проходила в ІПО. Вибір місця експозиції виставки чітко вказував на роль, яку народне мистецтво відігравало в тогочасній культурній політиці. Акцент виставки було поставлено на естетичних якостях народного мистецтва та його застосуванні в новітньому інтер’єрі. Експозиція також унаочнювала тяглість між сільським художнім промислом ХІХ – початку ХХ століть і сучасними сільськими виробами, які окреслювали як народні. Про цю спадкоємність свідчили формальні ознаки (передусім стиль виробів і використані матеріали), а також ремісничий характер виготовлення, але позаяк деякі артілі Cepelia перейшли на машинне виробництво декоративних тканин, останнє значення іноді дипломатично замовчувалося.

Народне мистецтво у 30-ту річницю Польської Народної Республіки

Підготовлену з великим розмахом виставку «Народне мистецтво в 30-ту річницю ПНР» 1975 року спершу показали в Державному етнографічному музеї у Варшаві, а потім у краківському виставковому павільйоні Відділу художніх виставок. Алєксандер Яцковський, куратор виставки, намагався уникнути асоціацій із масовим фольклоризмом естрадних гуртів та сувенірного виробництва. Серед експонатів не було жодного народного костюма, і практично нічого з творів ремісничого мистецтва. Народне мистецтво подано як індивідуалізовану діяльність творчих особистостей, серед яких і сільські народні майстри, і митці, що належали до категорії «Інші» (за окресленням Яцковського). Як прояв сучасних інспірацій народною творчістю представлено тканину на двох основах, виготовлену сільськими ткалями під керівництвом Елєонори Плютинської, влоцлавецький фаянс, а також твори визнаних митців – Антонія Кенара, Станіслава Кульона, Єжи Береся й Владислава Гасіора. Завдяки повністю аісторичному підходу до народного мистецтва (як мистецтва з позачасовими цінностями) Яцковський оминув складні питання його походження, тяглості та соціального контексту, в якому воно творилося. У рамах виставки діяла й експозиція ярмарково-базарного мистецтва, розташована в коридорі, проте ані в каталозі, ані в документації про неї немає ні слова.

Плавучі виставки

Через брак виставкових майданчиків Варшавський етнографічний музей упродовж п’ятнадцяти років експонував свої колекції на річкових баржах. 1952 року виставка народного мистецтва Мазовії попливла Віслою з Варшави до Влоцлавека на баржі «Bat» (назва походить від типу човна), яка швартувалася у прибережних містечках. Через рік виставка польського народного мистецтва попливла з Варшави до Казімєжа Дольного і до Бидґоща, а 1954 року дісталася Ґданська на новій великій баржі «Золота качка». У 1956 році баржа з виставкою «Польська самосвідомість Вармії та Мазур» здійснила рейс мазурськими озерами. У наступні роки на баржі можна було подивитися «Польське народне мистецтво» (1959, рейс до Пултуска), «Курпське мистецтво» (1962, Нарев, Зеґжинський залив), «Курпське народне мистецтво» (1963, Варшава-Пултуск). У 1964–1966 роках на «Золотій Качці» відкрили виставку, присвячену Підгаллю – тоді вона швартувалася в прибережних містечках на Віслі, Наревом, Вартою та Одером, а також на німецькому березі Одеру, в братній Німецькій Демократичній Республіці. Остання виставка на баржі відбулася 1967 року.

Політичний вимір етнографічних колекцій

До етнографічних колекцій входять речі, відібрані у сільській місцевості митцями та дослідниками, які здобули освіту в місті. Вибір об’єктів відображав їхні уявлення про світ, людину та мистецтво, які, однак, рідко поділяли самі автори цих творів. Переходячи з рук в руки, об’єкти втрачали своє первісне значення і набували нового, стаючи частиною чийогось образу, візії сільського світу. Цю візію називали «народністю», а етнографічні виставки стали інструментом її презентування та увічнення. Завдяки поєднанню авторитету музею як інституції та етнографії як наукової дисципліни, речі, відібрані з сільського інвентарю, створили репрезентацію, яка стала візією «народного» села, бажаною нормою сільської реальності. Однак реальним мешканцям не завжди було легко вписатися в цю візію.

Мальовничий образ традиційного села, створений етнографами, був не лише привабливий, а й політично корисний: зведення соціальних, культурних та економічних відмінностей до естетичних категорій позбавляє їх підривного та емансиційного потенціалу. Отже, виставка є також політичним питання, причому на двох рівнях. Творення репрезентацій, зокрема музейних (наприклад, візія села як власне народного), – процес соціальний, тому ці репрезентації відображають відносини влади в суспільстві, яке їх продукує. Своєю чергою влада, яка інституційно стоїть над музеями, підтримує програму, що підтверджує вигідні для неї візії світу.

На баржі «Золота качка» кілька сезонів поспіль презентували виставку, присвячену Підгаллю. Одні і ті ж експонати в одному і тому ж композиційному оформленні представлено то як «Народну культуру Підгалля», то як «Народне мистецтво Підгалля». Музей, який в очах громадськості репрезентував експертний дискурс про село, зводив образ сільської дійсності та її мешканців до категорії естетичної мальовничості. Таким чином життя селян втратило екзистенційну вагу і стало предметом суто естетичних оцінок.

Цитати:

«Сільська людина, мов дитина: їй притаманне велике вміння внутрішнього бачення, і друге вміння переносити це бачення на конкретний, так би мовити, формат поверхні тканини, і третє вміння – властиво використовувати інструменти і матеріал».

Eleonora Plutyńska, O starych podwójnych tkaninach Sokółki, Augustowa i Białegostoku i o podwójnych tkaninach współczesnych, в: K. Bułhakowa та ін., Tkanina polska, ред. K. Piwocki, Arkady: Варшава 1959, с. 66.

«Люд тче барвною пряжею так, наче птах звиває гніздо. Він не думає, аби чинити, а думає, бо творить, чинячи».

Stefan Szuman, Psychologja twórczości artystycznej ludu. (Kilimkarstwo), «Przegląd Warszawski», т. V/1925, № 45, с. 282.

«Наскільки довго народ зберігає свої відмінні особливості рукомесла і не дозволяє їх спотворити або викорінити, настільки довго йому не загрожуватиме виродження і він матиме власне обличчя, власну душу, власні форми».

Józef Stokłosa, radca w Ministerstwie Przemysłu i Handlu, Organizacja popierania przemysłu ludowego, Ministerstwo Przemysłu i Handlu: Варшава 1925, с. 5.

«У нашій колишній домівці дочка помалювала комору. Накидала собі квіти на стіну. Нам то дуже сподобалося, а Комісія сказала, що вона заслуговує на перше місце, але їй усе одно дадуть друге, бо не можна так квацяти. Як покарання – бо так не можна робити. Не так наквацяно, а так по-народному. Народно так, букети, візерунок зверху, а не наквацяно. Вона малює більше кружечками, зубчасті, візерунчасті. У неї є ті візерунки, які вони вимагають; такі стародавні, як на вишивках. Вони хочуть, щоб ми робили не так художньо, а по-народному, так як не буває».

Malarki ludowe z Zalipia: Rozalia Gil, Maria Sierak, Stanisława Stalica Za: Aleksandra Jackowska, Poglądy Zalipianek na sztukę, «Polska Sztuka Ludowa», т. XXXVII (1983), № 1–2, с. 33.

«Коли ми з журі об’їжджали хати, які брали участь у конкурсі інтер’єрів Ловіча, я не вірила власним очам, що в Польщі ще можна побачити такі мальовничі внутрішні оформлення хатів, які можуть приваблювати натовпи захоплених туристів з усіх куточків світу. […] Яскраво-блискучі квітчаті витинанки-«кодри» з дерева під стелею, барвисті букети квітів під образами, дивовижні зелено-сапфірові павуки з вовни та соломи, що звисали зі сволоків. Знайшлися тут і розмальовані скрині, і якісь уже рідкіні тепер квітчасті мальовані фаянсові тарелі. Господиня навіть сипала за прадавнім звичаєм на підлозі візерунок з піску, як це заведено в індусів й індійок на урочисті свята. За кілька тисяч злотих винагороди – і час зупинився. Однак через конкурси не вдалося повернути в села давнє декоративне мистецтво, яке, як виявилося, відродити навдивовижу легко. Як тільки присуджувався приз, люди відразу знову завішували все макатками з оленями і написами – замість павуків і витинанок, проданих музеям і виставкам».

Janina Orynżyna, O sztukę ludową, Ludowa Spółdzielnia Wydawnicza: Варшава 1965, с. 92.

«Один із сільських різьбярів фігурок святих, показуючи свої роботи, пояснював, що серед них є фігурки релігійні, історичні та державні».

Aleksander Jackowski, Konkursy, «Polska Sztuka Ludowa», т. XXXII (1978), № 3, с. 178

Критерії, що визначають народного митця: «1) сільське або робітниче середовище, 2) освіта (щонайвище середня, не образотворча), 3) зв’язок із традицією, відносно індивідуальний щирий примітивізм, 4) образотворча цінність творчості».

Roman Reinfuss, за: K. Zawistowicz-Adamska, Polska sztuka ludowa: stan wiedzy – prace badawcze – opieka i upowszechnianie, Państwowe Wydawnictwo Naukowe: Лодзь 1976, с. 10–11.

«Проте сьогоднішні скульптори й художники чудово знають, хто вони, і так, наприклад, Марціш на кожну свою різьблену пташку прикріплює металеву табличку з рівнюсінько вибитим написом “Народний митець, Станіслав Марціш”. Свої твори цей митець уже різьбить не для села, але й зацікаленого клієнта з міста він не обслужить, – митець відправить його до Варшави, хай собі за долари купить у Відділі зовнішьої торгівлі “Desa”».

Aleksander Jackowski, Sztuka ludowa – relikt czy wartość żywa, «Polska Sztuka Ludowa», т. XXIX (1975), № 3, с. 141.

«Організатори одного конкурсу на військову тематику запросили до участі Станіслава Марціша. Але Марціш – птахар і ще ніколи не різьбив постать людини.Отримавши запрошення, він не наважився відмовити. Марціш довго думав і нарешті зробив великого виструнченого пінгвіна. Спантеличені організатори відразу ж відкинули пінгвіна, позаяк той не відповідав темі. Та й чого вони могли очікувати від птахаря? Марціш почувався ображеним, і мав рацію».

Aleksander Jackowski, Konkursy, «Polska Sztuka Ludowa», т. XXXII (1978), № 3–4, с. 169.

«Пенксова живе в будинку, свідомо стилізованому під народний стиль. На стінах розвішені намальовані нею ж картини на склі, а ще копії візантійських ікон, які вона виконала на основі совєтських альбомів. Коли потрібно, Пенькова ходить у народному вбранні, розмовляє діалектом (хоча в щоденному житті ним не послуговується) – своїх дітей вона виховала як інтелігентів, які знають власне походження, пов’язані з культурою горян, вміють і гонту тесати, і, якщо потрібно, по дому поратися. Сама вона читає добру літературу, та й загалом вона – інтелігентна горянка, яких зараз на Підгаллі стає все більше…»

Aleksander Jackowski, Sztuka ludowa – relikt czy wartość żywa, «Polska Sztuka Ludowa», т. XXIX (1975), № 3, с. 140–141.

Підписи:

Спілка «Об’єднання»

(Янув Любельський)

Банька

Глина, розпис, прозора полива

бл. 1963

PME 5131

Автор невідомий

(Лонжек Ординацький)

Миска

Глина, орнамент розписаний по побілці, прозора полива

Надано 1958

PME 11180

Автор невідомий

(Лонжек Ординацький)

Миска

Глина, орнамент розписаний по побілці, прозора полива

Надано 1958

PME 12568

Чеслав Сікора

(Лонжек Ординацький)

Миска

Глина, орнамент розписаний по побілці, прозора полива

Надано 1959

PME 2136

Автор невідомий

Невідомий художник

(Лонжек Ординацький)

Горщик

Глина, розпис, прозора полива

Куплено 1948

PME 1273

Автор невідомий

(Білосточчина)

Тканина на двох основах

Основа й утíк: вовна

1903

PME 13401

Автор невідомий

(Туросль Косцєльна)

Подвійне полотно

Основа й утíк: вовна

1944

PME 3246

Казімєра Бодзінська

Тканина на двох основах

Основа й утíк: вовна

бл. 1918

PME 43748

Ванда Свєнціцька

Тканина на двох основах

Основа й утíк: вовна

1958

PME 6714

Ядвіґа Гнєдзєйко

Тканина на двох основах

Основа й утíк: вовна

1958

Копія тканини з 1904 р.

PME 6716

Феліція Ярошевічова

Тканина на двох основах

Основа й утíк: вовна

бл. 1960

PME 7303

Таблиці з альбому [Бруно] Корчак-Ходоровський, Народне мистецтво. Витинанки, Витинали дівчата під керівництвом Анастазії Павлінянки, Пйотр Ласкауера і С-ка: [Варшава 1905]; наклад: 50 нумерованих екз.

PME 27167, PME 27168, PME 27169, PME 27171, PME 27172, PME 27176

Таблиці з альбому [Бруно] Корчак-Ходоровський, Народне мистецтво. Витинанки, Витинали дівчата під керівництвом Анастазії Павлінянки, Пйотр Ласкауера і С-ка: [Варшава 1905]; наклад: 50 нумерованих екз.

PME 34910, PME 34911, PME 34912, PME 34914, PME 34915, PME 34919

Автор невідомий

(Курпії, Пуща Зєльона)

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1918–1938

PME деп. 1873

Автор невідомий

(Ловіцьке)

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1918–1939

PME деп. 2410

Автор невідомий

(Курпії, Пуща Зєльона)

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1918–1939

PME деп. 1874

Автор невідомий

(поблизу Пшасниша)

Витинанка

Білий та кольоровий папір

1910

PME деп. 2372

Автор невідомий

(Курпії, Пуща Зєльона)

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1918–1939

PME деп. 1889

Автор невідомий

(Курпії, Пуща Зєльона)

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1918–1939

PME деп. 1890

Розалія Поляківна

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1935

PME деп. 1924

Розалія Поляківна

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1935

PME деп. 1927

Автор невідомий

(Курпії, Пуща Зєльона)

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1918–1939

PME деп. 1988, PME деп. 1989

Автор невідомий

(Курпії, Пуща Зєльона)

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1918–1939

PME деп. 1990, PME деп. 1991

Автор невідомий

(Курпії, Пуща Зєльона)

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1918–1939

PME деп. 1994

Автор невідомий

(Курпії, Пуща Зєльона)

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1918–1939

PME деп. 1995

Автор невідомий

(Курпії, Пуща Зєльона)

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1919

PME деп. 2031

Автор невідомий

(Курпії, Пуща Зєльона)

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1918–1939

PME деп. 2032

Станіслава Бакулівна

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1936

PME деп. 2048

Станіслава Бакулівна

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1936

PME деп. 2049

Автор невідомий

(Курпії, Пуща Зєльона)

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1918–1939

PME деп. 2242

Автор невідомий

(Курпії, Пуща Зєльона)

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1918–1939

PME деп. 2280

Автор невідомий

(поблизу Пшасниша)

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1925

PME деп. 2368

Автор невідомий

(поблизу Пшасниша)

Витинанка

Кольоровий папір на картоні

1925

PME деп. 2369

Феліція Цурилова

Квіти

Папір, акварель

1950

PME 16175

Феліція Цурилова

Квіти

Папір, акварель

50-ті рр. ХХ ст.

PME 16997

Феліція Цурилова

Квіти

Папір, акварель

60-ті рр. ХХ ст.

PME 16998

Феліція Цурилова

Квіти

Папір, акварель

1958

PME 29036

Феліція Курилова

Квіти

Папір, акварель

1950–1953

PME 29088

Феліція Цурилова

Квіти

Папір, акварель

1950

PME 29103

Феліція Цурилова, Мар’я Ківьор,

Феліція Косіняк, Мар’я Войтило

Ескіз оздоблення дитячої ігрової кімнати на кораблі «MS Баторій», виконаної 1951 року

Картон, акварель

Надано 1959

PME 16962

Феліція Цурилова, Мар’я Ківьор,

Феліція Косіняк, Мар’я Войтило

Ескіз оздоблення дитячої ігрової кімнати на кораблі «MS Баторій», виконаної 1951 року

Картон, акварель

Надано 1959

PME 16963

Автор невідомий

(Ловіцьке)

Павук

Солома, кульки на ялинку, нитки, цигарковий папір, дерево, папір

Надано 1958

PME 15511

Юзефа Стрихарська

Павук

Солома, видуті яйця, нитки, цигарковий папір, дріт, папір

Надано 1958

PME 15513

Автор невідомий

Павук

Солома, нитки, цигарковий папір, фольга

Надано 1958

PME 15516

Стефанія Вжосек

Павук

Солома, вовняна пряжа, бавовняні нитки

1986

PME 47861

Отилія Учцівек

Павук

Цигарковий папір, солома, бавовняні нитки

Куплено 1982

PME 44872

Стефанія Вжосек

Павук

Глина, солома, кольоровий папір

Куплено 1985

PME 47465

Автор невідомий

Квіти

Кольорова дерев’яна стружка, дріт

кінець 70-х – початок 80-х рр. ХХ ст.

PME 58864/1–30

Барбара Яжонбек

Букет

Цигарковий папір, дріт, дерево

1972

PME 36526

Барбара Яжонбек

Букет

Цигарковий папір, дріт, дерево

Цигарковий папір, дріт, дерево

1972

PME 36527

Цецилія Прошек

Букет

Цигарковий папір, дріт

1981

PME 44224

Ядвіґа Маєрек

Букетик

Цигарковий папір, дріт

1981

PME 44268

Отилія Учцівек

Квіти

Фільц, дріт, нитки

1982

PME 44522

Філомена Хлєбна

Букет

Гофрований картон, дріт, вовняна пряжа, блискітки

1985

PME 46600

Мар’я Ґжегорек

Гірлянда

Цигарковий папір, дріт, нитки

2005

PME 58257

Мар’я Ґжегорек

Гірлянда

Цигарковий папір, дріт, нитки

2005

PME 58258

Автор невідомий

Святий Ян Непомуцький

Змішана техніка, скло

ХІХ ст.

PME 2401

Автор невідомий

Настанови Мадонни

Змішана техніка, скло

ХІХ ст.

PME 2668

Автор невідомий

Покладення в гробницю

Змішана техніка, скло

ХІХ ст.

PME 29531

Гелена Рой-Козловська

Облога Нового Тарґу 1670 року

Змішана техніка, скло

1955

PME 10359

Гелена Рой-Козловська

Костка-Напєрський веде селян проти панів

Змішана техніка, скло

1953

PME 10339

Гелена Рой-Козловська

Напад на маєток

Змішана техніка, скло

1955

PME 10333

Гелена Рой-Козловська

Грабіжники викрадають придворну панну

Змішана техніка, скло

1955

PME 10305

Гелена Рой-Козловська

Учениці

Змішана техніка, скло

до 1951

PME 10300

Гелена Рой-Козловська

Голова Христа

Змішана техніка, скло

1947

PME 10316

Гелена Рой-Козловська

Гончар

Змішана техніка, скло

Куплено 1953

PME 24490

Гелена Рой-Козловська

Баби на ярмарку

Змішана техніка, скло

до 1955

PME 10330

Гелена Рой-Козловська

Тіпання льону

Змішана техніка, скло

1953

PME 10331

Гелена Рой-Козловська

Святий Георгій

Змішана техніка, скло

Куплено 1956

PME 24516

Гелена Рой-Козловська

Чорштинський замок

Змішана техніка, скло

до 1951

PME 10303

Евеліна Пенксова

Свята Магдалина

Змішана техніка, скло

1975

PME 46200

Евеліна Пенксова

Емілія Плятер – Мужність

Змішана техніка, скло

1978

PME 42761

Евеліна Пенксова

Барбара Радзівіллівна – Любов

Змішана техніка, скло

1978

PME 42763

Евеліна Пенксова

Королева Ядвіґа – Щедрість

Змішана техніка, скло

1978

PME 42762

Евеліна Пенксова

Марія Кюрі-Склодовська – Мудрість

Змішана техніка, скло

1978

PME 42760

Евеліна Пенксова

Моя яблуня

Змішана техніка, скло

1977

PME 40939

Евеліна Пенксова

Ізидор Орач

Змішана техніка, скло

1974

PME 36668

Евеліна Пенксова

Вітув

Змішана техніка, скло

1976

PME 39528

Евеліна Пенксова

Горець оре, як може

Змішана техніка, скло

1977

PME 40938

Евеліна Пенксова

Вітув

Змішана техніка, скло

1974

PME 38620

Евеліна Пеньксова

Повернення овець на пасовища

Змішана техніка, скло

1981

PME 46208

Вєслава Виренбек

Кошик з квітами

Полотно, хімічні фарби для тканин, клейові фарби для стін, блискітки

1973

PME 36980

Марія Снядала

Панна і олень

Полотно, хімічні фарби для тканин, клейові фарби для стін, блискітки

1973

PME 37162

Еуґенія Вельк

Балерина і три олені

Полотно, клейові фарби

1970

PME 35222

Автор невідомий

(поблизу Білґорая)

Квіти

Полотно, олійні фарби

Куплено 1971

PME 35491

Анна Кузняр

Лісові тварини біля струмка

Полотно, олійні фарби

бл. 1960

PME 36347

Автор невідомий

(поблизу Білґорая)

Квіти

Полотно, олійні фарби

бл. 1971

PME 35489

Ґеновефа Затриб

Олені

Полотно для прапора, парусина, клейові фарби, блискітки

1972

PME 36373

Яніна Буда

Балерини

Полотно, клейові фарби

1970

PME 35008

Яніна Буда

Гном

Полотно, клейові фарби

1970

PME 35006

Зоф’я Янечек

(Заліпє)

Букети квітів

Лляне полотно, темпера

1982

PME 44472

Христина Бжостек

Капюшон

Полотно, акрил

1973

PME 36681

Катажина Ґавлова

Діва Марія з Ґіделя

Темпера, плита ДВП

70-ті рр. ХХ ст.

PME 55085

Катажина Ґавлова

Глорія

Темпера, плита ДВП

1975

PME 39405

Катажина Ґавлова

Ісус – останній дзвінок ostatnie wezwanie

Темпера, плита ДВП

1975

PME 39404

Катерина Ґавлова

Таємна вечеря

Темпера, плита ДВП

кінець 70-х рр. ХХ ст.

PME 53486

Катажина Ґавлова

Різдво

Темпера, плита ДВП

кінець 70-х рр. ХХ ст.

PME 53485

Катажина Ґавлова

П’єта

Темпера, плита ДВП

1976

PME 47758

Броніслав Хоєнта

Король Ваза

Різьба по дереву, поліхромія

1974

PME 37402

Броніслав Хоєта

Тадеуш Косцюшко

Різьба по дереву, поліхромія

1974

PME 37499

Броніслав Хоєта

Генріх І

Різьба по дереву, поліхромія

1974PME

37500

Броніслав Хоєта

Карл XII

Різьба по дереву, поліхромія

1974

PME 38595

Броніслав Хоєта

Ладіслав Герман

Різьба по дереву, поліхромія

1974

PME 38639

Броніслав Хоєта

Святий Яцек

Різьба по дереву, поліхромія

1980

PME 45583

Броніслав Хоєта

Ісус Скорботний під деревом

Різьба по дереву, поліхромія

1989

PME 50289

Броніслав Хоєта

Свята Анна

Різьба по дереву, поліхромія

170-90-ті рр. ХХ ст.

PME 60254

Адам Видра

Гітарист

Різьба по дереву, поліхромія

1981

PME 45639

Автор невідомий

(Стришава)

Три пташки

Дерево, олійна фарба

Надано 1958

PME 12946

Автор невідомий

(Стришава)

Дві пташки

Дерево, олійні фарби

Надано 1958

PME 12951

Автор невідомий

(Стришава)

Пташки

Дерево, олійні фарби

Надано 1958

PME 12953

Автор невідомий

(Живеччина)

Пташки на гілці

Дерево, олійні фарби, солома

Надано 1959

PME 21994

Автор невідомий

Кошики

Лоза

остання чверть ХХ ст.

Приватна колекція

Автор невідомий

(Підгалля)

Полиця для ложок

Деревина липи / тополі (?)

остання чверть ХХ ст.

PME 60638/1-4

Павел Пєховський

Горщик «сивак»

Глина, редукційне випалювання

Куплено 2015

Приватна колекція

Виробничий кооператив художньо-народної промисловості «Камьонка» в Лисій Ґурі

Ваза

Глина, розпис, прозора полива

остання чверть ХХ століття

Приватна колекція

Кароль Вуйцяк «Іродик»

Матір Божа

Дерево, олійна фарба, цвяхи

бл. 1968

PME 33067

Кошторис виставки «Польське народне мистецтво в 30-річчя ПНР»

Машинопис

1974

Арх. PME 1/30

Алєксандер Яцковський

Проект сценарію виставки «Польське народне мистецтво в 30-річчя ПНР»

Машинопис

1974

Арх. PME 1/30

Алєксандер Яцковський

Лист щодо каталогу виставки «Польське народне мистецтво в 30-річчя ПНР»

Машинопис

1974

Арх. PME 1/30

Каталог виставки «Польське народне мистецтво в 30-річчя ПНР»

Державний етнографічний музей, Варшава

1975

Арх. PME 2085/I

Прапор виставкової баржі «Золота качка»

Бавовняне полотно, мотузка, тканинна фарба

бл. 1955

Арх. PME H. Muz. 34/30

(Баржа «Золота качка»)

Гостьова книжка плавучої виставки «Мистецтво Курпії»

Зошит 60 сторінок

липень-серпень 1963

Арх. PME H. Muz. 30/26

Папка плавучої виставки «Мистецтво Курпії»

Видавниче агентство «Рух», Варшава

1962

Архів PME

(Баржа «Золота качка»)

Запрошення на плавучу виставку «Народне мистецтво Підгалля»

1966

Арх. PME 329

(Барка «Золота качка»)

Маршрут плавучої виставки «Польськість Вармії і Мазурів»

Рукопис

1956

Арх. PME 329

(Баржа «Золота качка»)

Список маршрутів плавучої виставки

Машинопис, рукопис

1963

Арх. PME 329

(Баржа «Золота качка»)

Список маршрутів плавучої виставки

Машинопис, рукопис

1966 i 1967

Арх. PME 329

Францішек Стокфіш

Топірець

Соснова деревина, метал

до 1958

PME 13107

Мар’я Клаперова

Корсет

Оксамит, сутаж, стрічка, підкладка, металеві кільця

Копія корсета ХІХ ст.

Куплено 1959

PME 22639

Автор невідомий

Спідниця

Вовняна, машинне пошиття

до 1914 року

PME 25682

Автор невідомий

Постоли

Теляча шкіра

Куплено 1961

PME 25732

Фабричний виріб

Хустка «тибетська»

Вовна

початок ХХ ст.

PME 2630

Адам Кухта

Постоли

Юхтова шкіра

Куплено 1963

PME 26304

Аґнєшка Щехович

Спідня сорочка

Бавовна, льон, машинна вишивка

1950

PME 27749

Автор невідомий

Жіноча сорочка

Льон, машинна вишивка

до 1966

PME 27750

Адам Кухта

Чоловіча сорочка

Льон, ручна вишивка

1965

PME 27752

Чеслав Стричуля

Гуня

Сукно, ручна вишивка

1966

PME 27754

Чеслав Стричуля

Портки

Тканина, ручна вишивка

1966

PME 27755

Ремісничий виріб

Чоловічий капелюх

Фільц, полотно, клейонка, стрічка, «кубики»

Куплено 1950

PME 3662